— Якими є нині пріоритети в українсько-грузинських відносинах і чи наявні нові акценти за останні півроку?

— Перш за все відзначу, що українсько-грузинські відносини в усі часи будувалися на принципах партнерства і обопільного інтересу, в дусі традиційної дружби та взаємодопомоги.

Такими вони збережуться і на майбутнє. Водночас на сучасному етапі існує реальна потреба надати їм більшого прагматизму шляхом активізації торговельно-економічної складової, участі провідних компаній двох держав у реалізації спільних проектів (особливо в енергетичній галузі), що дозволить максимально використати великий транзитний потенціал, яким володіють Україна і Грузія.

Україна декларує незмінність своєї позиції, яка полягає в послідовній підтримці нашою державою суверенітету та територіальної цілісності Грузії, мирному врегулюванню наявних конфліктів, на що спрямовані зусилля міжнародних організацій і структур, зокрема, ООН, ОБСЄ, а також Європейського Союзу.

— Розкажіть, будь ласка (бодай коротко), про економічну складову відносин між двома країнами.

— Торговельно-економічне співробітництво між Україною і Грузією динамічно розвивається та має значний потенціал для розвитку відповідно до реальних потреб і можливостей наших країн.

2009 року Україна зайняла третю позицію серед торговельних партнерів Грузії, з товарообігом 566 млн. дол. США, що майже на 40% менше, ніж було у 2008 році. Втім, ситуація поступово виправляється. Відчувається, що наші економіки після кризи виходять на траєкторію зростання, що створює сприятливі умови для активізації торгівлі й бізнесу.

Так, за 10 місяців 2010 року товарообіг між Україною і Грузією збільшився на 25%. На долю нашої держави припадає майже 10% обсягів зовнішньої торгівлі Грузії. На місцевому ринку успішно реалізується понад 100 найменувань українських товарів, але пальму першості міцно утримують продовольча група та металовироби.

Тобто є реальна можливість найближчим часом відновити докризовий рівень торгово-економічного співробітництва та довести його обсяги до 1 млрд. дол. США.

Планується, що актуальні питання, пов’язані з розширенням та активізацією двостороннього співробітництва, найближчим часом будуть розглянуті на черговому засіданні спільної українсько-грузинської міжурядової комісії на чолі з прем’єр-міністрами двох країн.

— Розкажіть трохи про співпрацю в гуманітарній сфері (культурний обмін, обмін у сфері навчання тощо).

— Якщо дозволите, я згадаю про грузинське містечко Сурамі, де нещодавно відбувся міжнародний фестиваль «Лесяоба» - свято українсько-грузинської дружби. Цього разу він був присвячений 140-річчю від дня народження Лесі Українки, яка саме в Грузії, проживши тут майже 10 років, завершила свій земний шлях. Фестиваль пройшов, як завжди, успішно, зібравши багато людей із різних куточків Грузії й України.

По дорозі до Сурамі, розмірковуючи про майбутню зустріч, я піймав себе на одній досить делікатній думці. Свято вже стало традиційним, з невеличкою перервою воно проводиться з 1952 року. Але інтерес до нього не згас. Ба більше: коло його учасників постійно розширюється. На мій погляд, феномен подібного довголіття полягає в тому, що це свято просто необхідне людям, перш за все, для душі як певний чарівний еліксир, що не дає їй змогу зачерствіти. До того ж, у витоків фестивалю стоять такі прекрасні люди, як Таріел Гоголадзе – голова Товариства імені Лесі Українки, Лія Садрадзе – директор сурамського музею поетеси та Тамара Джобадзе - директор місцевої школи, яка теж має ім’я нашої славетної землячки. Вони докладають багато зусиль, щоб традиційне свято проходило нетрадиційно.

Шороку фестиваль проводиться наче вперше і відкриває численним гостям цікаві і маловідомі сторінки з життя великої поетеси. Приємно, що на святі завжди багато молоді.

Окрім сурамського фестивалю цього року було проведено і багато інших важливих культурологічних заходів. Назву лише деякі з них.

На початку року в Києві з успіхом пройшли виступи відомого у всьому світі грузинського національного балету «Сухішвілі».

В гості до своїх грузинських друзів приїздив київський молодіжний фольклорний ансамбль «Божичі».

Традиційно, діти з Тбілісі відпочили цього літа в міжнародному дитячому центрі «Артек», де взяли участь у фестивалі під гаслом «Змінимо світ на краще» та провели чергове засідання дитячої Ліги Націй.

Суттєво розширились зв’язки між нашими літераторами, спортсменами та театральними колективами. наприкінці жовтня в Києві успішно пройшли гастролі театру імені Шота Руставелі.

Що ж до освітніх обмінів, то можу сказати, що нині лише в межах державної програми, яка цілковито фінансується урядом України, в найкращих вищих учбових закладах навчається близько 150 студентів з Грузії.

Думаючи про майбутнє, профільні міністерства обох держав завершують підготовку міжурядової угоди про співробітництво між Україною та Грузією у сфері освіти, підписання якої дозволить не лише офіційно узаконити організаційно-правові засади цієї взаємодії, але й визначити її перспективні напрямки з урахуванням взаємних можливостей та потреб.

— Організація ГУАМ існувала переважно за рахунок активності України та Грузії. Останнім часом зовсім не чути про ГУАМ. Чи цей процес є необоротним?

— Я так не вважаю. Організація за демократію і економічний розвиток ГУАМ занадто молода, щоб від неї вимагати всього і відразу. Наразі вона лише завершила своє організаційно-правове становлення та міжнародне визнання. Оцінюючи її діяльність, перш за все необхідно враховувати те, як вона забезпечує виконання покладених на неї завдань зі створення та реалізації міжнародних енергетичних і транспортних проектів.

Як на мене, в цих питаннях вже є цілком конкретні напрацювання. В рамках діючого міжнародного транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія («TRASEKA») успішно функціонує паромно-залізнична лінія Іллічівськ-Батумі, а з 2009 року до неї приєднався ще новий маршрут – Керч-Поті.

Рано ще списувати в архів і проект зі створення Каспійсько-Чорноморсько-Балтійського енерготранзитного простору з використанням нафтопроводу Одеса-Броди з наступною його добудовою до польських морських портів Гданськ і Плоцьк.

Нещодавні переговори з цього питання, які відбулися між президентами України В. Януковичем і Азербайджану І.Алієвим, засвідчили обопільний інтерес до нього.

Все це, як і створення реально діючої зони вільної торгівлі між країнами-членами ГУАМ, говорить про те, що організація має добру перспективу, але про це необхідно не лише говорити, а й діяти.

Хотів би окремо наголосити, що Україна виступає за активізацію економічного співробітництва в рамках цієї організації.

Нині налагоджено високий рівень співпраці між правоохоронними міністерствами та відомствами усіх країн-членів ГУАМ з питань протидії викликам та загрозам безпеці, включаючи тероризм, незаконний обіг наркотиків, нелегальну міграцію тощо, а також взаємодію відповідних міністерств у сфері попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

— Обопільні туристичні потоки, здається, більше орієнтовані вбік Грузії. Чи щось робиться для оптимізації цього процесу?

— Це не зовсім так. Інтерес громадян Грузії до нашої країни був і є традиційно високим. За даними офіційної статистики, щороку близько 40 тисяч грузинських гостей відвідує Україну. Як і раніше, у нас їх приваблює культурологічні та міжлюдські зв’язки, навчання, потреби бізнесу тощо.

Виходячи з цього, Україні необхідно і надалі активно розвивати свою туристичну інфраструктуру, максимально використовувати величезну культурну спадщину та унікальні курортні можливості.

В цій справі для нас може бути корисним досвід Грузії, де влада приділяє туризму велику увагу. Активно здійснюється будівництво необхідних для цього об’єктів на чорноморському узбережжі та у гірській місцевості. Постійно зростає інтерес до Грузії і в громадян України. За січень-жовтень ц.р. тут їх побувало на 25% більше, ніж 2009 року.

— В який спосіб на українсько-грузинські відносини впливають позитивні зрушення у стосунках України з Російською Федерацією? І чи не може Україна певною мірою взяти на себе посередницьку місію для нормалізації російсько-грузинських контактів?

— В грузинській зовнішній політиці Україні завжди відводилося особливе місце. Підтримка нашою державою зусиль Тбілісі в питаннях миру і безпеки в регіоні високо цінувалася як грузинським керівництвом, так і суспільством в цілому.

Грузинська сторона з розумінням сприйняла прагнення України відновити добросусідські і конструктивні відносини з Російською Федерацією. Цілком закономірно, що для Грузії важливо, аби це відбувалося не за рахунок скорочення українсько-грузинського співробітництва.

В цьому контексті великого значення мав візит до Києва міністра закордонних справ Грузії Г. Вашадзе у червні 2010 року. Візит засвідчив зацікавленість сторін і надалі підтримувати взаємовигідне співробітництво між двома країнами в політичній, торгівельно-економічній та культурно-гуманітарній сферах.

Що ж стосується другої частини запитання, то, як на мене, наразі в цьому немає потреби. Адже в процесі врегулювання конфлікту на Південному Кавказі задіяні такі авторитетні міжнародні організації, як ООН, ОБСЄ, ПАРЄ. Окрім того, активну участь в розв’язанні існуючих тут проблем беруть США і Європейський Союз.

«Дискусійний клуб САМІТ», В.Цибенко, Посол України в Грузії