Перші українці в Грузії, які належать до родин Мартиненків, Пащенків, Бандур, Гавв, Шевченків, Устименків, Нагог, Романенків та інших, є нащадками переселених ще у 1853 р. до Боржомі 200 козацьких сімей з Полтавщини та Чернігівщини. Окремі з них і досі проживають у місцях поселення їх пращурів у с. Бакуріані Боржомського муніципалітету та селах Ахалцихського муніципалітету.
У другій половині XIX ст. – XX ст. міграція з України в Грузію мала переважно економічний характер, більшість емігрантів прямували до міст, але третина переселенців осідала в сільській місцевості причорноморської смуги і Тіфліської губернії. За переписом 1897 р., в Грузії проживало понад 10 тис. українців.
У 1930–1950 рр. кількість українців в Грузії помітно зростає внаслідок залучення спеціалістів для роботи на промислових підприємствах. За даними перепису 1989 р., в Грузії проживало 52,4 тис. українців. З розпадом СРСР спостерігається відтік українців з Грузії, що пов’язано в першу чергу зі спалахом збройних конфліктів і громадської війни у цій країні, які призвели до руйнування економіки Грузії.
За останніми оприлюдненими даними перепису населення, проведеного у жовтні 2014 р., етнічних українців залишалось 6034 особи (0,16% від загальної чисельності населення Грузії), більше половини з яких (3239) мешкає в Тбілісі. Іншими осередками більш-менш компактного проживання українців у Грузії є АР Аджаріа (793, у тому числі у м. Батумі – 628), регіони Квемо-Картлі (510, у тому числі у м. Руставі – 315) та Імереті (398, у тому числі у м. Кутаїсі – 151). Українці мешкають також у регіонах Самегрело-Квемо-Сванеті (312), Шида-Картлі (208), Кахеті (202), Самцхе-Джавахеті (142), Гуріа (141) та інших.
Права національних меншин в Грузії гарантовані Конституцією країни. У системі центральних органів виконавчої влади координація у питаннях взаємовідносин з нацменшинами покладена на Офіс Державного міністра Грузії з питань реінтеграції та примирення, при якому діє спеціальний підрозділ з питань національних та етнічних меншин. Державний міністр також очолює Міжвідомчу комісію, яка забезпечує впровадження Національної концепції толерантності та громадянської інтеграції та відповідного Плану дій, спрямованих на формування в Грузії атмосфери толерантності та поваги, забезпечення рівних можливостей для всіх громадян, підвищення ефективності участі етнічних меншин у всіх сферах суспільного життя, створення необхідні умов для збереження і розвитку їх культури та самобутності.
Останнім часом українська громада активно співпрацює також з Офісом Народного захисника Грузії, при якому діє Рада національних меншин – громадська організація, до складу якої входять представники національних меншин, у тому числі й української, що здійснює моніторинг і розробляє рекомендації у сфері прав національних менших та забезпечення їх захисту.
Усі питання, пов’язані із захистом прав української громади та забезпеченням її етнокультурних, мовних та інших потреб, регулюються ст. 9 Договору про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу між Україною та Грузією від 1993 р.
В Грузії створено 12 українських громадських організацій, які в силу своїх можливостей проводять роботу, направлену на задоволення мовних, культурних, освітніх та інших потреб наших співвітчизників. Більшість організацій функціонують у містах Тбілісі, Батумі.
Українські громадські організації Грузії мають статус непідприємницьких (некомерційних) юридичних осіб. Відповідно до своїх статусів у більшості організацій її голова обирається на певний період більшістю голосів виконавчого органу/членів організації. Зазвичай управління організаціями здійснюється колегіально – через правління/збори тощо.
Українські організації Грузії здійснюють активну діяльність у гуманітарній сфері. Ведеться регулярна робота з поглиблення знань про Україну, її історію, популяризується українська мова і література, вшановується пам’ять видатних українських письменників і поетів. Важливою є робота хореографічних і співочих ансамблів, театральних і художніх студій, які створені майже у всіх осередках української громади. Так, при Асоціації українців – мешканців Грузії діє культурно-освітній центр, у рамках якого працюють бібліотека, дитяча художня студія, хореографічний, вокальний, музичний, вокально-інструментальний гуртки, створені вокальний ансамбль «Сонечко», хореографічний ансамбль «Червона калина», молодіжний хор «Юність». У м. Руставі вже понад 10 років успішно функціонує ансамбль «Чорнобривці».
Вивчення в Грузії української мови, літератури, історії та географії здійснюється у 3 українських громадських організаціях – суботніх/недільних школах при Союзі журналістів «Будинок грузинсько-української преси та книги (м. Тбілісі), Міжнародному українському культурно-освітньому центрі ім. Тараса Шевченка та Грузинсько-українській культурно-просвітницькій організації «Єдність» (м. Батумі)
Донедавна важливим українським освітянським осередком була також і публічна школа № 41 ім. М.Грушевського у м. Тбілісі. Разом з тим, у 2011 р. у рамках загальної оптимізації системи грузинських учбових закладів та за ініціативою керівництва школи, в якій на той час навчалося 200 дітей, МОН Грузії прийняло рішення про розширення школи шляхом приєднання до неї сусіднього загальноосвітнього російськомовного учбового закладу. Наразі школа ім. М.Грушевського перетворилась на звичайну грузинську школу з вивченням російської (переважно) та української мови і літератури.
Посольство України в Грузії підтримує постійні зв'язки з українськими громадськими організаціями Грузії. На постійній основі представники громади залучаються до всіх організованих Посольством заходів з відзначення пам’ятних і значимих для України дат і національних свят. Щороку надається сприяння у проведенні таких заходів української громади Грузії, як щорічний Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді ім. Т.Шевченка, Конкурс декламаторів Шевченківської поезії, День української писемності та мови.
З огляду на діючі карантинні обмеження, що були запроваджені компетентними органами Грузії у зв’язку з триваючою пандемією COVID-19 протягом 2020-22 рр. заходи були переведені в онлайн формат.