18 травня 1944 року рішенням Державного комітету оборони СРСР з Криму було депортовано корінний народ Криму - кримських татар. Це були переважно жінки, діти і люди похилого віку, оскільки чоловіки в цей час воювали в рядах радянської армії.

Депортація кримських татар - один з прикладів злочинів радянського режиму. Насильницький акт мав катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення Другої світової війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті. Понад 20 років в СРСР повністю заперечувався злочинний характер цих дій. 

З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 
Унаслідок незаконної анексії АР Крим Російською Федерацією процес репатріації та суспільної інтеграції колишніх депортованих кримських татар фактично перервався. Над багатостраждальним кримськотатарським народом знову нависла загроза насильства та терору. Кремль та самопроголошена кримська влада з кожним днем збільшують тиск на представників кримськотатарського народу, зростає число злочинів проти його представників.
У 2014 році окупаційна влада Криму вперше в новітній історії заборонила проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя, тож 70-і роковини депортації кримські татари відзначали під наглядом в місцях компактного проживання.