Які зараз взаємовідносини між Україною і Грузією?

Наразі взаємовідносини між Україною і Грузією, як і раніше, є досить гармонійними, конструктивними і успішними.

Тай насправді, вони іншими не можуть бути, адже упродовж багатьох віків вони формувалися і розвивалися на засадах взаємної поваги, партнерства та дружби.

Слід особливо відмітити, що взаємини між двома країнами пройшли важкі випробування, під час яких Україна і Грузія завжди були разом. Разом і в радості, і в біді.

І зараз ми також разом долаємо непростий шлях в сім’ю  європейських народів, розв’язуючи при цьому багато схожих проблем.

 

Як ви оцінюєте стан і перспективи Грузії? А окупованих територій Абхазії і Південної Осетії?

Сьогодні Грузія демонструє високу динаміку свого розвитку і, як ніколи раніше, має досить гарні перспективи у контексті її інтеграції у Європейський союз, хоча для цього необхідно ще виконати великий обсяг непростої роботи. І це не лише моя особиста думка.

Що ж стосується Абхазії і Південної Осетії, то процес їх реінтеграції досить складний і тривалий.

Усім необхідно набратися терпіння і зосередити увагу на головному – на облаштуванні Грузії, до речі, як і Україні, на створені сучасних умов для благополучного і безпечного життя людей. І треба віддати належне новому грузинському уряду, який наполегливо працює над вищезазначеним. 

 

Є думка, що Крим повторив долю окупованих територій. Як ви вважаєте, що чекає Крим у складі РФ?

Події в Криму, Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії, дійсно, розгорталися за дуже схожими сценаріями, які, звичайно, мали і свої особливості.  

В той же час мені здається, що нам не варто сильно перейматися тим, як буде жити Крим у складі Російської Федерації. Незважаючи на російську окупацію, Крим був і залишається суверенною територією України. Відновлення українською строю це лише питання часу.

Сьогодні, на моє глибоке переконання перед нами стоїть, у першу чергу, завдання повернення миру на сході нашої держави та концентрація зусиль на модернізацію країни.

 

Як відомо, на території Донецької області був збитий пасажирський літак малайзійських авіаліній Боїнг-777. Проросійські бойовики перешкоджають незалежному розслідуванню (не віддають «чорні скриньки», вивозять тіла загиблих), як ви вважаєте, чому так відбувається?

Логіка їх поведінки досить примітивна. Вона розрахована на те, що шляхом маніпуляцій їм удається уникнути відповідальності.

Проте, після катастрофи, яка сталася 17 липня ц.р. з малайзійським літаком в небі над Донецьком, світ має змінити своє ставлення до подій на сході України, а також до тих, хто ще підтримує проросійських сепаратистів.

Уже цілком очевидно, що санкції до Росії з боку міжнародного співтовариства мають бути більш дієвими, а можливо і більш жорсткішими. І в основі їх вибору мають домінувати цінності і принципи, а не ціна питання.

 

Щодо економіки. Як розвиваються відносини між українським  і грузинським бізнесом?

Між Україною і Грузією уже багато років діє режим вільної торгівлі, що, безумовно, сприяє динамічному розвитку торговельно-економічних відносин, створює привабливі умови для взаємодії бізнесових кіл двох країн.

Правда, в цьому році, у зв’язку з подіями в Україні, товарообіг між нашими державами дещо скоротився.

Але, за оцінками експертів, це явище тимчасове. Як тільки в Україну повернеться мир, бізнес першим відчує позитивні сигнали і відновить свою активність.

 

Грузія провела багато внутрішніх реформ. Чи проводиться робота з вивчення цього досвіду? Як використовує ці знання українська сторона?

Дійсно, Грузія має великий досвід успішного реформування усіх важливих сфер життя. Особливо відчутні тут позитивні зміни у боротьбі з корупцією, веденні бізнесу, наданні адміністративних послуг населенню через унікальну систему будинків юстиції, в яких люди без зайвої бюрократії можуть швидко вирішити будь-які життєві питання.

Цілком зрозуміло, що такий досвід цікавий і для нашої держави. Тому з метою його вивчення упродовж 3-х останніх років Грузію відвідали дуже багато урядових, відомчих і регіональних делегацій. Усі вони були в захоплені від побаченого. Але до запровадження у нас життєво необхідних змін справа, на жаль, так і не дійшла.

Сподіваюся, що з приходом до влади команди народної довіри ситуація кардинально зміниться на краще.

Принаймні я це відчув під час нещодавнього перебування в Грузії урядової делегації України на чолі з міністрами юстиції та інфраструктури П.Петренком і М.Бурбаком.

У мене склалося враження, що ці молоді люди, дійсно, налаштовані на важку працю з облаштування нашої держави.

 

Чи є діаспора українців у Грузії? Скільки українських громадян постійно живе і працює в Грузії?

Українська діаспора в Грузії невелика. Вона налічує лише декілька тисяч наших співвітчизників. Ще близько однієї тисячі тут тимчасово проживає і працює. Найбільш помітною серед українських громадських організацій є Асоціація українців-мешканців Грузії, яку багато років очолює невтомний ентузіаст і великий патріот Михайло Федорович Борис. Він і його колеги, звичайно за підтримки Посольства, роблять багато для того, щоб українство на теренах Грузії жило і розвивалося, щоб молодь мала можливість вивчати материнську мову, звичаї і традиції українського народу, щоб підтримувалися зв’язки із своєю історичною Батьківщиною. Для цього при Посольстві та Інформаційно-культурному Центрі Асоціації діють недільні школи, в яких викладачами працюють чудові майстри-педагоги – М.Гриценко, Л.Татарашвілі та В.Марджинішвілі.

 

Чи багато туристів з України відвідують Грузію? Ви можете сказати, які у них враження від країни?

Грузія завжди приваблювала до себе людей із різних куточків світу. Той, хто хоч раз тут побував, назавжди запам’ятав і красиві краєвиди, і грузинську гостинність, і особливий місцевий дух, який важко передати словами, але який відразу відчувається у всьому. Грузія – це те місце, куди завжди хочеться повернутися.

І люди сюди їдуть, в тому числі і з України. За декілька останніх років чисельність гостей із нашої країни до Грузії зросла більш ніж удвічі і досягла у 2013 році 126 тис. осіб.

Напевно, читачам Вашого часопису буде цікаво дізнатися, що у 2009 році між нашими державами щотижня виконувалося лише 14 регулярних авіарейсів, а зараз – більше 30.

 

Що б ви побажали українському народу, і в тому числі читачам «ВІВА УКРАЇНА»?

Насамперед усвідомлення того, що те, якою буде Україна залежить лише від нас самих. Не забувати, що кожного разу, коли ми втрачали свою незалежність, це траплялося не тільки і не стільки через зовнішні чинники. На моє глибоке переконання, це відбулося в першу чергу через те, що ми не змогли відшукати адекватну відповідь на ті непрості виклики, які поставали перед нами.

Ось і зараз ми знову переживаємо чи не найскладніший виклик у своїй новітній історії. Від того, якою буде наша відповідь на нього, такою буде і Українська держава.

Вірю, що цього разу наша відповідь буде правильною, адже занадто багато людей віддали своє життя, щоб Україна була вільною і успішною. Наш обов’язок зберегти пам'ять про них і кожного дня конкретними справами наближати країну до цієї великої мети.

Для цього необхідно не чекати манни небесної, добре вчитися, чесно жити і працювати вірити в Бога і у власні сили. І тоді у нас буде усе гаразд. Ми ж українці!

Слава Україні!